Михайль Семенко яскравий представник футуризму в українській літературі

Футуризм, що зародився на початку XX століття в Італії, знайшов своїх послідовників і в українській літературі . Лідером футуристів можна вважати Михайля Семенка, який теоретично обгрунтував ідейно-естетичні основи новонародженого українського футуризму. Заявивши про спалення свого «Кобзаря», Семенко ніби кинув виклик суспільству, проте не тим, що вія не шанує Шевченка, а тим, що він протестує проти створення кумирів.

Становлення нового напрямку було досить складним із декількох причин. По-перше, футуризм намагався освоїти насамперед

міський урбанізований світ, тому у поезіях футуристів помітне було майже обожнювання техніки, захоплення величчю індустріального виробництва, особливо процесом роботи в цехах. Відповідно з’являються у творах незвично побудовані слова, щоб передати звуки й запахи міста, наприклад: життєдать, життєбензин, життєрух.

По-друге, у футуристів ідеологія панувала над естетикою, саме ідеологія вносила деструкцію, оскільки був негативізм до досягнень цивілізації та культури.

Експерименти в поезії 20-х років спонукають Михайля Семенка до переосмислення су спільних, процесів, і він пише вірш «Запрошення». Твір

написано білим віршем, у ньому звучить заклик полишити буденні справи й вирушити на Батиєву гору, погуляти по «сніго-білому полю» . Автор намагається примирити людей у їхньому протистоянні, позбавити їх почуття відрази й ненависті: «Будьте ж такі добрі, не дивіться, як на звірів, на нас…» Поет сподівається, що чудовий краєвид Батиєвої гори сприятиме цьому.

Ліричний герой поезії «Бажання» сповнений прагнення «перевернути світ» і «поставити все догори ногами»: стягнути з небозводу місяця, подарувати зорі дітям, а барви весни — служниці Маші. Проте ці бажання нездійсненні, бо складно боротися з природою, що диктує свої правила і має свої закони розвитку.

Твір «Місто», що складається з одного речення, позбавленого будь-яких внутрішніх розділових знаків, є взірцем урбаністичної поезії Михайля Семенка. Місто для нього — центр поезії, Автор зачаровано фіксує різноманітні образи — звукові , зорові , абстрактні . Водночас поет ніби «нанизує» ряд дієслівних форм: «сунуть лізуть повзуть пересовуються», «міняться», «вирізують», «закріплюються». Через просторову асоціацію виникає образ багатоголосого, неспокійного міста, що живе, розвивається, змінюється у своїй архітектурі.

Будучи футуристом, Семенко пережив складні етапи розвитку цього літературного процесу в Україні: кверофутуризм, панфуту-ризм з різними його модифікаціями на кшталт «Аспанфуту» , «Комун культу» тощо. На жаль, творчість Михайля Семенка, що яскраво засяяла в українській літературі, несподівано згасла. Футуризм, як і інші літературні напрямки, діюча влада вважала шкідливим і аитира-дянським, усі митці мусили творити в одному напрямку, що називався «соціалістичний реалізм».

Спроби писати за вимогами цього стилю не надихнули поета, він повертається до своїх ідеалів, чого комуністичні ідеологи йому не подарували, як і багатьом представникам українського авангардизму, у 1937 році Михайль Семенко був звинувачений у контрреволюційній і терористичній діяльності, і після тортур засуджений до розстрілу.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Сейчас вы читаете: Михайль Семенко яскравий представник футуризму в українській літературі