Езопівська мова
Езопівською називають замасковану алегоричну мову, коли думки висловлюють, не вдаючись до прямого конкретизування. Це роблять ще й тоді, коли намагаються чогось уникнути, наприклад, цензури або щоб не накликати гніву можновладної особи чи її» оточення на якесь висловлювання чи судження. А іноді ще й тому, що в такому вигляді якась ідея стає більш зрозумілою, доступною, вона ніби таким чином викристалізовується й легко здобуває собі прихильників.
Цей вислів пов’язаний із творчістю давньогрецького поета-байкаря Езопа, який жив у VI ст.
Езоп став писати байки. У його творах дійовими особами виступали безсловесні тварини, інші істоти, предмети, яких він наділяв мовою, і саме вони давали
Те, про що розповідалося в його байках, стосувалося начебто життя тварин, рослин тощо, а насправді все це було спрямовано на діяльність людей, розкривало стосунки між ними, їхні погляди, боротьбу, звичаї, мораль. Згодом Езопові байки стали основою для творчості відомих байкарів пізнішого часу: Лафонтена, Гребінки, Глібова, Крилова.
Поширенню ж крилатого вислову «езопова мова» серед освіченої верстви населення Російської імперії сприяла творчість М. Салтикова-Щедріна, який у своїй творчості часто вдавався до цього, аби обійти пильне око царської цензури.
Отже, цікаво досліджувати подібні фразеологічні сполуки, бо вони, по-перше, збагачують мову, по-друге, навчають правильно їх використовувати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)