Козацьке свято
СВЯТО КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ
Дія відбувається біля сільської хати. На подвір»ї поза тином стоїть накритий стіл, посередині двору горить вогнище, навколо дерев»яні лави.
Фонограма пісня українська.
1 Ведучий Як же виникло свято Покрови?
Це трапилось дуже давно.
Царгород, столицю Візантії, оточили араби. У храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалися її ризи, правилася всеношна. Серед парафіян ревно молився за охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа закінчилася, і святий Андрій побачив видіння:
Мати Божа підійшла до престолу, схилила коліна, довго молилася і вмивалась сльозами. Встала, зняла зі своєї голови преясну хустку-омофор і широко простерла її над народом у церкві. Видіння зникло, і святий Андрій та Епіфан зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, аби врятувати місто. Сталося диво — вороги відступили…
Від цієї хустки-покрову й отримало назву свято, а покров з тих пір став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
Живе і в нашому народі
1 Ведучий: : Це свято дуже шанували запорізькі козаки. Однією з найвеличніших на Січі була церква Покрова Богородиці, яка могла позмагатися коштовностями й оздобленням із Києво-Печерською лаврою. Всередині вражав величезний багатоярусний іконопис із церковними воротами, відлитими з чистого срібла та позолоченими. У композиції іконостаса центральне місце посідала ікона «Покрова».
Вона відрізнялася від подібних образів.
На іконі невідомий майстер насмілився зобразити не лише Богоматір — заступницю січовиків, а й козацтво — останнього кошового отамана Петра Калнишевського в колі братчиків-товаришів.
Посередині ікони — біло-золотисті хмари, які оточують Богоматір кільцем-ореолом. Вона стоїть на хмарах, молода і красива, схиливши голову на лівий бік. У широко розставлених руках Богоматір тримає рушник . Верхній одяг козацької Мадонни змальований у червоно-оранжевих, золотистих тонах.
Поруч з нею — патрони Січі: святі Микола Угодник та архістратиг Михаїл — верховний воєначальник у боротьбі з ворогами Бога.
Постаті козаків розташовані півколом над краями ікони. Внизу — козацькі прапори , гармати, клейноди . З правого боку, внизу, — сивий кошовий отаман Петро Калнишевський. Він звертається до Покрови Богородиці з благанням про заступництво від імені Війська Запорізького: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас від усякого зла…»
1 Ведучий: З давніх — давен в Україні існує така традиція: після трудового дня проводити свій вільний час, зібравшись разом, в єдине коло з піснями, танцями, іграми, розвагами, змаганням. Ось і у нас сьогодні також незвичайне козацьке коло.
Отож уявіть собі сільську місцевість на Запоріжжі. Біля старенької хатини готує вечерю господиня і чекає старого козака додому.
Господиня: Ой мій милий вареничків хоче!
Ой мій милий вареничків хоче!
Нарешті дочекалась вже звістки від свого козака, говорять, повертається він з далекого походу.
Чути шум. На сцену виходять гурт хлопців та дівчат.
Господиня: Заходьте! Заходьте!
1 Хлопець: Доброго дня!
Господиня: Доброго дня добрим людям! Ми дуже раді вас вітати у нашій господі!
2 Хлопець: Нехай у жодній хаті сум не ховається, завжди сонце ясне усміхається!
Господиня: Спасибі. А яким це вас вітром занесло?
3 хлопець: Та йшли вже додому і почули гомін. Я думав, що у когось на цьому кутку весілля справляють, а тоді здогадався, що то ви співаєте.
Господиня: Твоя правда. Так радісно на душі, що співати хочеться!
Хлопці та дівчата виконують веселу народну козацьку пісню.
1 Ведучий: А чи ви знаєте, що до фортецi Запорiзької Сiчi пiд страхом смертi заборонялося приводити жiнок. Крiм того, запорожцi вважали небажаним одружуватися. В основi цих звичаiв була по-перше: необхiднiсть мати регулярне вiйсько з високою бойовою готовнiстю, по-друге, у козака було дуже небезпечне життя, над ним повсякчас кружляла смерть, i мати дружину та дiтей за таких обставин — означало свідомо прирікати їх на сирiтство.
2 Ведучий: Але, на жаль, дуже помилялися козаки, бо у кожного була мати, були сестри, коханi, нареченi, були й дружини з дiтьми. Вони й плакали, виряджаючи козакiв на Сiч, у похiд. Чекали роками іх повернення, а не дочекавшись, знову чекали…
Вели без чоловiкiв господарство, ростили, й виховували синiв.
До господи заходить чоловік, співаючи пісню.
Господиня: Добрий вечір. Проходьте до нашої вітальні, на вечорниці.
Чоловік: Я бачу, що вечорниці. Приїхав з Січі, дивлюсь, хтось у нас гостює!
Господиня: Подивись, які у нас справжні козаки ростуть.
Чоловік: Оце козаки, зразу видно, а ви, друзі, на козаків не дуже схожі. Та цій біді допомогти неважко.
Всі присутні діляться на 2 курені для змагання
Просимо 1-й курінь привітати своїх суперників.
Душа наша українська,
Не вода в ній — кров тече.
Козаку найперше — воля,
Козаку найперше — честь.
2-й курінь.
Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати,
І буде правда на землі.
1 конкурс «Обернення на козаків».
Господиня: Що ж ти бачив, козаче, у своєму далекому поході?
Чоловік: Та бачив я багато: Наші козаки живуть. За дніпровськими порогами, Мають Січ козацьку, сильную,
За південними дорогами, І цінують волю — вільную,
За степами за широкими, Україну нашу рідную, як зіницю бережуть!
Господиня: Да чули ми, що справжній козак в огні не горить в воді не тоне, та й з коня його скинути неможливо.
Чоловік: То це так хлопці?
2 естафета «Як козаки через річку переправлялися»
Кожна команда отримує 1 гімнастичний обруч. Перший учасник стоїть «на другому березі річки» — на відстані 9-10 метрів навпроти своєї команди в середині обруча. За сигналом біжить до команди, накидує обруч на наступного учасника і вони разом «переправляються» — біжать до місця переправи, де перший учасник залишається, а другий вертається за наступним, і так далі, поки вся команда не переправиться на «другий берег річки».
Виграє команда, яка виконала вправу скоріше за всіх.
1 Ведучий: То хто ж вони — козаки? Давайте спробуємо на хвилину замислитись над змістом слова «козак». Мабуть, у вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей.
Мабуть, через віки до нас дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї.
2 Ведучий: Запорізький козак завжди залишався лицарем честі і мужнім захисником незалежної країни. На своїх кораблях, галерах і великих човнах «Чайка» вони досягли берегів Туреччини. Палили її столицю, громили військо, визволяли полонених.
Отже, не кожен міг стати козаком.
Чоловік : А скажіть, які умови були для прийняття в козаки? . Силу і спритність ви вже показали. А чи володієте ви укр. мовою?
Козача потилиця панам-ляхам не Хилиться.
З дурнем Каші не звариш.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака Воювати.
На доброго Коня не треба батога
То не козак, що не думає Отаманом бути.
На диявола є хрест, а на ворога Меч!
Господиня: Люди добрі, пора ж і честь знати, гостей пригощати!
Чоловік: Воно й правда, щось уже їсти хочеться. Та й наче варениками запахло.
Господиня: Пахне, пахне! Так ти вареників хочеш?
Чоловік: А хто ж їх не хоче та не любить? Наші вареники й пісні у всьому світі люблять!
Виконується пісня «А мій милий вареничків хоче»
1 Ведучий: Козаки всі господарські діла виконували самі. Сорочки і штани самі прали, самі латали, самі вони й куховарили.
2 Ведучий: Їли вони, що Бог дасть: і хліб святий, і рибу і м»ясо. Варили галушки юшку, куліш. А варили в казанах з червоної міді прямо на вогні.
Чоловік: В народі кажуть: «Божим велінням світ стоїть, а наукою люди живуть».зараз пропоную вам відповісти на запитання
Де знаходилась Козацька Січ? Як називали місце де жили козаки? Як називались козацькі судна? Кого в Запорозькому війську називали джурами?
Хто зруйнував Січ? Хто очолив Національно — визвольну війну?
Господиня: Спасибі, гості дорогі, що завітали до мене, звеселили піснями, жартами.
Чоловік: Раді будемо вас усіх бачити наступного року.
1 Ведучий: Запорізька Січ! Скільки подвигів, скільки велетнів-героїв народила вона! Богдан Хмельницький,
2 Ведучий: Іван Сірко,
1 Ведучий: Петро Сагайдачний,
2 Ведучий: Тарас Трясило,
1 Ведучий: Данило Нечай,
2 Ведучий: Іван Богун.
1 Ведучий: Вам, браття козаки, бажаю життя щасливого! Будьте не лише мужніми, а й благородними. Наша Україна — одна мати на всіх!
2 Ведучий: Хай, добрі люди,
Вам щастя буде,
Хай буде доля,
На все роздолля.
А до того-літ премного.
На любов і згоду.
Хай не буде переводу
Козацькому роду!
Всі разом співають пісню «Козацькому роду нема переводу».
(1 votes, average: 5,00 out of 5)