ПРАВА Й ОБОВ&;apos;ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов’язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім’ю України Цей Кодекс встановлює-порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім’ї між подружжям, між батьками та дітьми. Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов’язків по вихованню. Право й обов’язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов’язків по піклуванню про здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони

не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду.

Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки — повне скасування прав та обов’язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання. Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що: — батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків по навчанню і вихованню дітей; — батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку; — батьки відмовляються без поважних причин

забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів; — батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми; — батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою; — батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку. Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров’ю, вихованню та небезпечне для неї . Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах , яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов’язків: — ст. 184, ч. 1 ); — ст. 184, ч. 2 ); — ст. 184, ч. З ; — ст. 184, ч. 4 . Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків.

Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлення батьків прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті. У ст.

52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. У ККУ передбачено покарання : обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. У ст. 303 ККУ в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Ст.

324 ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Сейчас вы читаете: ПРАВА Й ОБОВ&;apos;ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ