Я — ЗЕМЛЯ

Я — ЗЕМЛЯ

О люди, люди! ,

О Боже милий мій, прости…

Не крайте, прошу, мені груди,

Не ставте жадності хрести!..

Не рвіть мене, побійтесь Бога!

І не шматуйте на куски,

Бо приведе вас в ад дорога

Через бездушшя, навпрошки.

Що збудували — поламали,

Згубили все, що в душах мали,

Зірвали щедрості мости…

Ви й так по горло уже ситі

Багатством, жадністю умиті,

Не крайте груди, вас прошу.

Ви мене ядами травили,

Кидали хімію в траву,

Сушили, різали, палили, —

А я ще дихаю.., живу…

Була

я щедра і багата Пшениці квітли і жита,

Веселі будні, пишні свята,

І була доля золота…

Веснгою радувала квітом,

А восени — у ліс, в сади. І всім було чому радіти,

І Бог не слав до вас біди…

Та ви межу переступили,

Байдужість скрізь і пустота…

Усе, що людяне — згубили,

А все недобре — пророста…

Тепер мене, неначе бранку,

За «чорний» гріш продаєте…

До ночі темної із ранку

На шмаття ріжете, рвете…

І вже терпіть — мені не сила,

Мабуть, мені це не знести…

Я волі, волі в вас просила, —

А ви мені — хрести, хрести…

Чому ж

за щедрість — підла плата,

Я ж віддавала все сповна.

Ви хочте срібла, хочте злата?

Так в чім, скажіть, моя вина?

Я — не продажня! Просто — спільна!

Але скажіть мені тоді:

Чому ж сьогодні я не вільна,

Я — потерпаю! Я — в біді!

А так хотіла щастя й волі,

Про них я мріяла роки…

Щоб ріс чебрець пахучий в полі,

Щоб голубіли сокирки…

Ось вам би — мріяти й кохати,

Так посушили ж криниці,

Щоб пельки золотом напхати,

І євром — жирні гаманці.

А я — ЗЕМЛЯ! Мала планета!

Я чую, чую вже біду…

Мене зміняли на монету,

Я скоро в безвість упаду…

О люди, люди, схаменіться,

Бо ж серце в вас не кам»яне!..

Лицем до Бога поверніться,

І більш не нівечіть мене!

А я вам щедрістю віддячу, —

Житами стиглими впаду.

І щастя кожному позначу

Вишневим цвітом у саду.

Тетяна Лісненко

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Сейчас вы читаете: Я — ЗЕМЛЯ