Главная ⇒ 📕Школьные сочинения ⇒ Украинская вішивка

Украинская вішивка

Украинская вышивка Українська вишивка. Рушники. Історія народної вишивки на Україні сягає своїмкорінням у глибину віків. Дані археологічних розко-пок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геро-дота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Чер-кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які да-туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а йвишивки українсько-го народного костюма XVIII-XIXст.

Арабський мандрів-ник

Хст. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам’ятки ук-раїнської вишивкизбереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щобвиявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають зорнаментами, які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України добинеоліту, три-пільської культури. Вишиванням споконвіку займались жінки, які з по-коління впоколінняпередавали найтиповіші, найяскра-віші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техні-ку.

Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевос-ті, різняться між собою орнаментом, технікою вико-нання

та гамою барв. Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів навишивках втрачався, але тра-диції використання їх не зникли. За мотивамиорна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні, рослинні, зооморфні й відображаютьелементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народногомистецтва і всій слов’янській міфо-логії. Різноманвтні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображалиуявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне.

Наоснові стародавніх космоло-гічних символфів у народі створенна своя система назв. Це «баранячі ноги» ,»кучері» , «гребінчики»,»кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо. В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині.

Крім поширеного символу»дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок, увишивках з рослинним орна-ментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» — символ добробуту, щасливогоодруження, «барвінок» — сим-вол кохання тощо. На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, атакож звірі, що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальнімотиви, які властиві баченнювізерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб’яча луска тощо. Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плу-таним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами іпоєднанням кількох швів.

Вишивають переважно білими нитками, зрідка — червоними та сі-рими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами. Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент ізстилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольо-ри білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий.

Виконується вишивка хрестиком, знизуван-ням, гладдю. Для вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних технікахвиконання. Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, частовикорис-товується вирізування та гаптування. Кольорова гамавишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один зкольорів ; поширені як бі-лі, так і багатокольорові орнаменти.

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушни — кам — старовинним оберегам дому, родини. У давни-ну рушник, вишитийвідповідними візерунками-симво-лами, був неодмінним атрибутом багатьохобрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в ос-танню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування.

Відповідно до функ-цій, які вони виконували, рушники мали свої назви. Наприклад, для втирання обличчя і рук — утирач, посуду і стола — стирок, для прикрашення образів — покутник, для шлюбних

(1 votes, average: 5,00 out of 5)