Твір на тему: Винниченко Прозаїк з божої ласки
«Прозаїк з божої ласки», як називали Винниченка, мав ще й неабиякий хист драматурга. У наш час поволі, обережно і трохи боязко повертається до глядачів театр Винниченка. На київських сценах поставлені п’єси «Пригвождені», «Гріх», вистава «Момент» , театри Львова представили глядачам «Закон», «Між двох сил» та драму «Чорна Пантера і Білий Медвідь».
За останньою режисером О. Біймою був знятий фільм, який нещодавно демонструвався українським телебаченням.
Але, на жаль, ці перші кроки не дають змоги говорити
У творчому доробку В. Винниченка понад два десятки п’єс. Вже з 1909 року п’єси Винниченка були в репертуарі українських і російських театрів, а згодом «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Брехня», «Гріх» довгий час не сходили зі сцен Берліна, Дрездена, Лейпціга, Рима.
А на батьківщині письменника з усього творчого доробку саме драматургія найбільше зазнавала критики: від захоплення і гордості, «що в особі Винниченка ми, українці, виходимо на світову арену», до повного заперечення
Драми Володимира Винниченка — це стихія, бунт, виклик самому життю. Сміливістю тематики драматург часто, на думку критики, виходив за межі дозволеного. Керуючись МОЇМ, відомим принципом «чесності з собою», як і знаменитим висловом Шопенгауера: «Філософові, як і поетові, мораль не Повинна закривати правди», Винниченко піднімає завісу, про-никде у най потаємніші сховки психології і проводить експерименти на людській душі.
Часто, ще до публікацій українською мовою,, твори талановитого майстра слова друкувались і виходили і різними мовами: російською, англійською французькою, чесською, італійською, румунською, норвезькою, голландською, і німецькою, єврейською, польською, болгарською татарською.
Та замісіть лаврів життя приготувало для Винниченка терновий вінок, 1951 року його твори перестали видавати, забивали ними пюлищ спецфондів, а часто й просто знищували А сам письменник перетворився у «старого вовка української контрреволющп», руки якого «заплямовані кров’ю українського, а особливо російського трудового народу», а вся творчість розцінювалась як «реакційна писанина».
Яка ж немилосердно жорстока доля: вже життя пройшло в арештах, ув язненнях, боротьбі, шуканні, готовності віддати життя за «темний, посоловілий від усяких історичних дурманів» народ, А найстрашніше — забуття нащадків Винниченкові дала притулок французька земля, але серце його залишилось в Україні. Перебуваючи на чужині письменник відчуває себе відповідальним за долю рідного народу і Рідної землі. Варто згадати гострі виступи проти надмірної централізації економічного і політичного життя шаленого росту и засилля бюрократизму, відмирання ідеалів революції, сталінського терору, запланованого голоду в Україні.
Уважно стежив письменник за життям в Україні, до останніх днів він плекав мрію про повернення. Щоденникові записи розповідають про ті страшні муки ностальгії: відірваність від життя, самотність і неймовірні туга, сум, біль були таким випробуванням, що «коли б на один тиждень перебуття в Україні треба було б цілий рік іти пішки, з захватом згодився б». Закінчити розповідь учитель може справедливими словами критика І. Борщака: «Винниченкові твори залюбки читатимуть й тоді, коли його вже не буде на землі.
Гете мав радію, кажучи, що прикметою справжнього таланту є посмертне збільшення кола його читачів».
(1 votes, average: 5,00 out of 5)