Некрасов Народний поет
Немає у великій російській літературі письменника, якого б ці слова визначали настільки точно й всеобъемлюще, як Некрасова. Некрасов — народний поет не тільки тому, що говарив про народ, але й тому, що їм говарив народ. Уже в таких добутках, як «Трійка», «У дорозі», «Колиськова пісня» відкрилося чудову якість некрасовськой поезії — демократизм, любов до народу.
Уміння проникати в мир інших людей визначило зовсім нове зображення характеру простої людини, мужика — такого в лірику до Некрасова не було. Особлива ясно це видно
У цьому добутку звучить щире народне мовлення. На думку Некрасова, любити народ — це ненавидіти його гнобителів, віддати всі сили боротьбі за його щастя. Тому особисте в його поезії невіддільно від народного.
Так, у добутку «Лицар на годину» боротьбу за щастя народу поет називає «великою справаю любові». Полум’яне почуття любові до батьківщини пронизує всю його поезію. Російський народ-богатир, «лікуючі простори
В «Тиші» він заявив: «Не небесам чужої вітчизни — я пісні батьківщині ськладав!» Доля трудівника хвилювала Некрасова, він гаряче співчував народу, малюючи валаючі картини життя міської бідноти й селянського побуту. Мир поезії Некрасова — це мир, побачений «крізь сльози» очима знедоленого народу.
Він жагуче мріяв про валю людей: » Мати-Вітчизна! Дійду до могили, не дочекавшись валі тваєї!» Серце поета наповнене болем про гірку долю народу: «Народ! Пекуче, святе занепокоєння за жереб твій доніс я до сивин!» І все-таки Некрасов не утомлювався сподіватися, він пророкував майбутнє народу: «Винесе все — і широкими, ясну грудьми дорогу прокладе собі».
Некрасов вірив, що «росіянинові народу перешкоди не поставлені: перед ним широкий шлях». Майбутнє країни представлялося поетові як життя вільного, процвітаючого суспільства:
…Звільнений від оковів,
Народ невтомний
Дозріє, густо заселить
Прибережні пустелі;
Наука вади поглибить:
По гладкій їхній рівнині
Суду-Гіганти побіжать
Несчетною толпою,
И буде вічна бадьора праця
Над вечною рекою…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)