Вічна ДЕРЕВСЬКА

Вічна Деревська

Неначе лебеді, ви ранньою весною

Із вирію вертаєте в наш край,

Де вас чекає місто над Сулою,

Бо тут і пам’ять, смуток ваш і рай.

Була велика зграя лебедина,

Були тут вірні дочки і сини,

Й розтанула, як ніг, жадана днина,

Лишивши мамі пасмо сивини…

І різні всім судилися дороги,

Прощалися — вже сестри і брати.

Вклонялися всі Матері й порогу,

Й поринули, вже рідні, у світи…

А мати сива — чайкою, в тривозі

Стирала крила, билася в журбі…

— О, як вони, ріднесенькі, в дорозі,

І місця не знаходила собі…

А тут — малі і немічні, і хворі,

О, дай їм Бог здоров’я

В біді учора, а сьогодні — в горі,

— Колись про їхні долі розкажу…

Вона — Зоря, Легенда і Мадонна!

Усім по крихті — серце віддала.

Душа — криниця: чиста і бездонна,

Взамін собі нічого не взяла.

І на олтар життя своє поклала,

Її любов — нетлінна і свята.

Для діток щастя в Господа благала,

В самої ж доля… Ой, не золота…

Вона добра насіяла немало,

Усіх, мов сонце: гріла й берегла,

І для усіх ЛЕГЕНДОЮ вже стала!

Та ні! Вона — такою і була!

Сьогодні в пояс кланяємось МАМІ,

Бо рід її — мов мудрості ріка.

Її ім’я — не висохне з роками, —

Вона ж бо вічна — МАМА ДЕРЕВСЬКА.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Сейчас вы читаете: Вічна ДЕРЕВСЬКА