РОБОТА З ДЕВІАНТНИМИ ШКОЛЯРАМИ НА ОСНОВІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПАТРОНАЖУ

РОБОТА З ДЕВІАНТНИМИ Ш КОЛЯРАМИ НА ОСНОВІ

СОЦІАЛЬНО — ПЕДАГОГІЧНОГО ПАТРОНАЖУ

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психологію людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. Це відсутність ясної позитивної державної ідеології, спрямованої на зміну ієрархії суспільних цінностей; недосконалість законів і роботи правоохоронних органів, безкарність злочинів; безробіття ; відсутність соціальних гарантій і державної підтримки економічно неспроможних сімей з дітьми;

руйнування і криза традиційних інститутів соціалізації підростаючого покоління ; пропаганда насильства і жорстокості через засоби масової інформації; відсутність своєчасної і кваліфікованої диспансеризації дітей, що дає змогу виявляти фізичні та психічні порушення здоров’я підлітків і юнаків, надавати до відповідну допомогу; недоступність для дітей безкоштовної якісної додаткової освіти ; доступність тютюну, алкоголю, наркотиків; різні сімейні проблеми такі, як неповна сім’я; матеріальне Становище сім’ї ; низький соціально-культурний рівень батьків; стиль виховання в сім’ї ; зловживання батьками алкоголю, наркотиків та ін.; заперечення самоцінності дитини; недостатнє або надлишкове задоволення потреб дітей; потуральне ставлення батьків до вживання дітьми психотропних речовин тощо.

Тривожним симптомом являється збільшення кількості неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляється в алкоголізмі, наркоманії, порушенні громадського порядку, хуліганстві, вандалізмі. З’являються нові форми поведінки з відхиленням: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях політичних організацій екстремістів, рекеті, співпрацюють з мафією, займаються проституцією й сутенерством тощо .

У сучасних умовах гострою проблемою суспільства і держави стала проблема профілактичної роботи, що сприяє соціальній реабілітації й адаптації дітей, схильних до бродяжництва й правопорушень. Це питання можна вирішити за до Помогою соціально-педагогічного патронажу школярів з девіантною поведінкою.

Серед вітчизняних учених, що займаються проблемою профілактики девіантної поведінки серед дітей, можна виділити С. Бадмаєва, М. Буянова, Т. Донських, О. Змановську, В. Кондрашенка, Ц. Короленко, Н. Максимову, В. Пирожкова, В. Фріаф, А. Фурманова та ін.

Поняття «соціально-педагогічний патронаж» вперше в нашій країні з’явилось в тексті Закону України «Про освіту» . Патронаж — слово французького походження, означає «заступництво»; згідно ст. 19 вказаного закону суть соціально-педагогічного патронажу заключається в тому, що він сприяє взаємодії навчально-виховних закладів, сім! і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до постійно змінюваних умов соціально середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам або особам, які їх замінюють. На основі цього визначення сутності соціально-педагогічного патронажу девіантні учні, безумовно, включені у сферу практичного здійснення.

Метою статті є аналіз проблеми девіантної поведінки школярів в історії наукової думки; розгляд різних підходів до вивчення проблеми, аналіз досвіду соціально-педагогічного патронажу дітей, схильних до бродяжництва, з метою профілактики девіантної поведінки.

Проблема девіантної поведінки школярів має свою історію наукового аналізу. У вітчизняній психології спочатку використовувалась така дефініція, як «поведінка з відхиленням»: Система вчинків або окремих вчинків, що суперечать прийнятим в суспільстві правовим або моральним нормам. Одним з перших у вітчизняній науці використав поняття «девіантна поведінка» В. Кондрашенко в роботі, де серед причин девіантної поведінки назвав соціальні, психологічні і психіатричні причини. О. Змановська виділила декілька ознак девіантної поведінки.

Девіантна поведінка — це поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим або встановленим нормам. Девіантна поведінка й особистість, що її виявляє, викликає негативну оцінку з боку інших людей. Негативна репутація посилює небезпечну ізоляцію людини? заважає позитивним змінам й викликає рецидиви девіантної поведінки. Особливістю девіантної поведінки є те, що вона виступає в якості деструктивної або аутодеструктивної, наносить реальну шкоду самій особистості або оточуючим людям. Також визначену поведінку можна охарактеризувати як поведінку, що повторюється й триває досить довго.

Н. Смелзер визначає девіацію, як поведінку, що виступає відхиленням від групової норми, і веде до ізоляції, лікування, виправлення або покарання порушника.

Існують різні підходи до проблеми діагностики і корекції девіантної поведінки. Одні автори пов’язують девіації з біологічними ознаками ; пропонують виявляти людей з цими ознаками, ізолювати й навіть знищувати . Інші дослідники називають соціальні причини девіантної поведінки: аномію , соціальну дезорганізацію в суспільстві . Деякі психологи розглядають девіантну поведінку, як невірне вирішення внутрішньо особистісних конфліктів . З метою профілактики і корекції поведінки з відхиленням використовують індивідуальну і групову роботу з дітьми групи ризику, їх родинами. Одним і цих методів є соціально-педагогічний .

Соціально-педагогічний патронаж має певну структуру. Виділяють суб’єкти, напрямки і завдання СПП. Суб’єктами корекційно-виховної діяльності з девіантними дітьми в межах СПП можуть являтися соціальні педагоги, практичні психологи, вчителі-предметники, класні керівники, вихователі .

Напрямки діяльності суб’єктів СПП:

актуальний ; перспективний .

Суб’єкти СПП можуть виконувати функції: крмунікативну, прогностичну, організаторську, формуючу, корекційну, координуючу; контрольно-оцінюючу та ін.

Місто Білозерське виділяється серед інших міст і селищ Донецької області. Річ утім, що це так званий 101 кілометр від м. Донецька, невелике шахтарське містечко, деякі промислові підприємства, шахта «Красноармійська» та меблева фабрика вже не працюють, отже» частина населен Ня — безробітні. Все це сприяє тому, що з’являються неблагополучні сім’ї, у яких діти не лише бездоглядні, але й просто ненагодовані. І, як наслідок, просліджується тенденція до збільшення кількості дітей, схильних до бродяжництва та правопорушень.

За даними Білозерського міського відділу міліції, у 1997році дітей, які живуть у підворіттях, бродяжать, було всього 5 осіб; на початок 2003 року їх налічувалось вже 21 особа, що складало понад 2 % дітей всього міста.

Діти, не ховаючись ні від кого, вживають спиртні напої, відкрито займаються токсикоманією, через що дуже відстають від однолітків у розумовому й фізичному розвитку. Життя на вулиці в пошуках харчування підштовхує цих дітей до правопорушень з хуліганськими вчинками та розбійницькими нападами, з нанесенням важких фізичних ушкоджень. Поведінка таких дітей має негативний вплив на неповнолітніх із досить благополучних родин. Має місце факт порушення ряду положень «Конвенції ООН про права дитини». Існує постійна загроза здоров’ю та життю цих дітей. Недосконалість законодавчої системи, територіальна віддаленість, брак кадрів, органів, що зобов’язані займатись проблемою безпритульності , відсутність фінансування — все це ускладнює проблеми.

З урахуванням її актуальності, Білозерська ; міська громадська організація «Евріка» запропонувала проект на отримання гранту для вирішення цієї проблеми. Проект під назвою «Генерали піщаних кар’єрів», виконувався з 14.07.2003р. по 01.06.2004р. під керівництвом практичного психолога М. Самарської.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання: проведення екс-прес-опитування населення міста за вказаною проблемою; проведення круглого столу з представниками служб міста, які зацікавлені у вирішенні вказаної проблеми; організація й здійснення соціально-педагогічного патронажу дітей, схильних до бродяжництва та правопорушень; проведення підсумкової зустрічі з представниками служб міста, які зацікавлені у вирішенні вказаної проблеми; організація клубу за інтересами для дітей із цільової групи на базі БМГО «Евріка» із залученням спеціалістів, зацікавлених служб міста.

На початку реалізації проекту виконавцями, волонтерами організації, провідним спеціалістом ЦССМ та міським відділенням міліції проведені рейди з виявлення місце знаходження дітей, схильних до бродяжництва та правопорушень. Виявлених дітей було запрошено до БМГО «Евріка» для проведення організаційних зборів з презентації проекту «Генерали піщаних кар’єрів». Далі на базі організації дитячого літнього клубу «Евріка плюс» було сформовано цільову групу для реалізації проекту: дітей відбирали з урахуванням списків важковихову-ванихучнів, які подані інспекторами з охорони дитинства ЗОШ №№ 13, 14, 15, 18; дітей, яких було виявлено під час рейдів, а також деяких дітей з літнього клубу.

Протягом місяця члени організації й волонтери БМГО «Евріка» під керівництвом практичного психолога М. Самарської проводили експрес анкетування населення міста з проблеми соціальної реабілітації дітей, схильних до бродяжництва й правопорушень. Було опитано 100 осіб.

8 серпня 2003 р. на базі БМГО «Евріка» відбулось засідання круглого столу з реалізації проекту «Генерали піщаних кар’єрів», який фінансово був підтриманий Фондом Ч. С. Мотта та ІСАР «Єднання» в рамках програми «Шлях у майбутнє». У роботі круглого столу взяли участь заступник Білозерского міського голови, провідний спеціаліст ЦССМ, провідний спеціаліст у справах неповнолітніх при Білозерському міському відділу міліції, керівник туристичної секції при СЮТ, директор Будинку юних техніків, директор Будинку творчості м. Білозерське, представник міського ЗМІ, інспектори шкіл міста з охорони дитинства, директор Палацу спорту, головний лікар Білозерської поліклініки, члени БМГО «Евріка», міський священик, приватні підприємці.

Під час проведення круглого столу керівник проекту М. Самарська виступила з інформацією про результати анкетування мешканців міста з проблеми проекту та презентувала проект «Генерали піщаних кар’єрів». У результаті роботи круглого столу було розроблено ряд сумісних дій: надання комунальних послуг на опалення приміщення БМГО «Евріка» на період реалізації проекту; надання безкоштовної та позачергової медичної допомоги дітям із цільової групи; проведення сумісних заходів із залучення дітей цільової групи до спорту, культури, мистецтва, технічної творчості та рукоділля; надання інформації про відвідування занять у школі, успішність та поведінку дітей цільової групи; надання гуманітарної допомоги, хрещення групи дітей, проведення профілактичних зустрічей зі священиком на Різдво та Пасху; надання м’якого покриття на підлогу, підключення кабельного телебачення, надання транспорту для покупок та перевезення обладнання по проекту; постійне надання інформації про стан дитячої злочинності в місті, про неблагополучні родини, про дітей, схильних до бродяжництва та правопорушень, надання юридичної, психологічної консультацій з правових питань сім’ї та дитинства.

Під час реалізації проекту «Генерали піщаних кар’єрів» проводилась спеціальна робота з 21 особою , схильними до бродяжництва та правопорушень, а також було надано одноразове харчування. З дітьми працювали: практичний психолог, 2 вихователі, кухар, бухгалтер і технічка.

Значна частина дітей з цільової групи проекту мали залежність від «нюхання» клею. Вони страждали від головних болів, болів у печінці, порушенні роботи серцево-судинної системи, роздратованості. Кожного ранку та вечора у дітей виникала потреба «прийняти» дозу клею. Влітку діти спали на дахах кіосків, часто були голодні, брудні, погано вдягнені. Крім того, дехто з хлопчиків за гроші надавав секс-послуги, деякі дівчатка займалися проституцією.

В інтелектуальному розвитку також були вади: словниковий запас був дуже бідним й активно супроводжувався брутальними словами; одна дівчина 14 років не вміла написати своє ім’я. Але найбільш постраждала моральна й емоційна сфера. Діти не розуміли, що таке «добре» і що таке «погано», у стосунках один з одним вони виявляли егоїзм, жадібність, злодійство. Так, одному хлопчику подарували наручний годинник, і він його загубив.

Шукали кілька днів. Він опинився на руці у іншого хлопця. Коли тому запропонували віддати годинника його хазяїну, він відмовився, стверджуючи, що годинник він знайшов, і тепер він його власник.

Діти часто виявляли погрози, агресію вербальну й фізичну, були непередбачені й часто просто небезпечні для оточуючих; Наприклад, один хлопчисько 9 років мав дуже ніжний, привабливий вигляд, але через 10 хвилин після розмови з іншою людиною він перетворювався на звіра, що був готовий все руйнувати на своєму шляху; Деякі жінки-вихователі просто лякались своїх вихованців, від яких можна було чекати чого завгодно.

Основними завданнями роботи клуба було встановлення довірчих стосунків з «бомжатами» , налагодження контактів з, родинами дітей групи ризику, збирання інформації про них та їхні родини, надання індивідуальних консультацій за бажанням батьків, екс-прес-діагностика та проведення різноманітних занять з метою психокорекції та всебічного розвитку.

Проблема полягала в тому, що організація «Евріка» мала справу з категорією дітей, яка погано піддається керуванню. Діти могли в будь-який момент сісти в автобус й поїхати геть; В перший місяць роботи всім учасникам проекту було занадто важко працювати, і кожний день здавався подвигом. Поступово діти звикли до дорослих, а вони до них, найважчі учні почали прислуховуватися й позитивно реагувати на зауваження.

Основний контингент дітей з 21 особи не був стабільним, постійно змінювався, іноді чисельність дітей досягала 30. Більшість дітей була з неблагополучних родин й мала потребу у більш тривалому спілкуванні, в умовах, близьких до домашніх. Учні одразу після школи приходили до «Евріки», де з ними щодня протягом трьох годин проводились заняття членами та волонтерами БМГО.

Але відведеного часу не вистачало, і в кінці дня діти не хотіли йти, просили дозволу заночувати на базі «Евріки»; таких повноважень, можливостей й умов не було.

Дітей групи ризику вихователі часто називали «генералами» — це їм подобалось. З ними проводили індивідуальні та групові бесіди, їх вчили працювати на персональному комп’ютері, використовували комп’ютерні ігри для розвитку уваги, пам’яті та інших пізнавальних процесів. Протягом січня-квітня 2003 року практичним психологом М. Самарською було проведено ряд профілактичних занять з елементами тренінгу: «хороші й дурні вчинки», «правда й брехня», «перша проба наркотиків — початок польоту, в кінці якого падіння», «свобода й наркотики», «розповсюдження наркотиків».

Були проведені також заняття з розвитку пізнавальних інтересів: заняття в кімнаті «Творчості» з ліплення, конструювання, аплікації, малювання; систематично проводились шахово-шашкові турніри «Біла тура»; турніри за допомогою ігрової приставки; екскурсія на шахту «Білозерська»; святкова акція «Пасхальна корзинка»; туристичний похід; акція до Дня захисту дітей «Хай завжди буде сонце» та ін.

1 червня 2004р. робота проекту «Генерали піщаних кар’єрів» була закінчена згідно з планом. 2 червня проведено підсумкову зустріч з представниками служб міста, що зацікавлені у вирішенні вказаної проблеми.

… Минув час. Проект «Генерали піщаних кар’єрів» увійшов до історії міста. Але та робота, яку було виконано, зроблена не даремно; деякі хлопці й дівчата зустрічаються з колишніми вихователями та психологом, розповідають про себе частина з них переживає певні позитивні зміни, дехто працевлаштувався.

Аналізуючи сказане, можна відзначити, що проблема бродяжництва й безпритульності у дітей є одною з актуальних на сучасному етапі; будучи явищем соціальним, проблема для свого вирішення: потребує багато зусиль з боку громадськості та спеціальних навчально-виховних закладів; соціально-педагогічний патронаж може виступати як один з методів роботи з дітьми, схильними до бродяжництва та правопорушень, як метод профілактики девіантної поведінки у дітей та підлітків.

Список літератури

Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1990. Кондрашенко В. Г; Девиантное поведение у подростков: Социально-психологические и психиатрические аспекти. — Минск: Беларусь, 1988.

Змановская Е. В. Девиантология: : Учеб. пособие. — М.: Изд. центр «Академия», 2004. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю: Методичний посібник / За ред. Сидорова В. М. — Донецьк: ДОЦССМ, 1996. ПирожковВ.

Ф. Профилактика токсикомании // Психологические основм перевоспитания згчащихся специальньїх профтехучилищ. — М.: Юридическая литература, 1988. Бадмаев С. А. Установление контакта с девиантными детьми // Психокоррекция отклоняющегося поведения школьников.- М., 1999. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. — М.: Просвещение, 1988.

Работа по реабилитации детей на основе социального патроната // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — № 9. Фріаф В. Зміна поведінки через зміну переконань // Психолог. — 2003.- № 41. Фурманова А. Тренінг модифікації поведінки // Психолог. — 2002, червень. Лисов В. Беспризорность — явление социальное // Совет. — 2007. — № 7. — С. 1-2.