Формування адаптивного освітнього процесу через співпрацю з вищими навчальними закладами

Закон України про загальну середню освіту, з одного боку законодавчо

Закріпив прогресивні зміни, що відбулися в розбудові української загальноосвітньої школи в перші роки незалежності держави у посттоталітарному періоді, а з іншого — заклав низку суттєво нових підходів до розвитку шкільної справи.

Інтеграція та глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, що відбуватимуться в плані перспективи розвитку української держави в найближчих два десятиліття, вимагають випереджувального, глибокого оновлення системи

освіти. За переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу держави. За цих умов шкільна освіта України — як найбільш тривала й обов’язкова складова безперервної освіти — вимагає найсуттєвіших радикальних змін.

Загальна середня освіта має створити умови для інтелектуального, соціального, морального та фізичного розвитку і саморозвитку учнів, виховання громадянина — патріота, а в стратегічному плані — закласти фундамент для формування

демократичного суспільства, яке визначає освіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, динамічного розвитку країни.

Стратегічним кроком реформування української освіти, як зазначено у Концепції Державної програми розвитку освіти, «є входження її до європейського освітнього простору».Сучасна людина опиняється перед необхідністю жити в складному, багатовимірному соціумі, брати участь у функціонуванні різних соціальних спільнот та залучатись до різних видів діяльності. Сьогодення вимагає від нас підготовки конкурентоспроможних випускників, адаптованих до швидкозмінних вимог суспільства, особистості, котра оволодіває певною системою цінностей, людини з високими розумовими здібностями.

В Концепції Державної цільової соціальної програми «Школа майбутнього» визначені основні завдання новітнього закладу: » Випускник школи повинен володіти комплексом різноманітних знань, навичок і особистісних якостей, що дають йому змогу стати висококваліфікованим фахівцем, самостійно приймати рішення, бути ініціативним, брати на себе відповідальність та ефективно взаємодіяти з оточенням»

Розуміючи ці вимоги, педагогічні колективи навчальних закладів оновлюють зміст, форми і методи навчально — виховного процесу, ставлячи метою формування високоінтелектуальної, духовно багатої особистості, якій притаманні почуття незалежності, національної самосвідомості, власної гідності, бажання працювати задля розквіту держави.

Школа — мікромодель любого суспільства, а значить від неї залежить, якою буде Україна третього тисячоліття. Адже змінилося і соціальне замовлення для освітньої галузі, і зараз уже не потрібна освіта на все життя, а краще — освіта через усе життя.

Особлива увага приділяється сільським школам. Школа на селі — це своєрідний оберіг, добрий дім і теплий вогник для дітей і дорослих. Тому проблема реформування освіти в сільській місцевості належить нині до найактуальніших. Свідченням цього є низка державних документів, спрямованих на розвиток сільської школи.

Відповідальне завдання стоїть перед школою сьогодні: дати суспільству адаптовану особистість. Школа як навчально — виховна система має стати адаптованою, такою, що може пристосуватися до кожної дитини, може дати кожному можливість реалізації власного освітнього шляху одержання освіти.

Школярів необхідно привчити до життя, навчити розуміти його, допомогти знайти в ньому своє гідне місце. Навчити міркувати та розвинути їхні практичні навички. В. Сухомлинський стверджував, що «ми виховуємо не носіїв знань, а людину, яка повинна жити в суспільстві і приносити йому користь»

Упродовж усього життя людині доводиться адаптуватися до різних ситуацій. Проблема адаптації до умов оточуючого середовища, зокрема нового освітнього процесу, є однією з актуальних у сучасній педагогіці та психології.

Адаптація — це пристосування органів чуття і цілком організму до нових змінених умов існування.

Адаптація в соціумі — це засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства загалом і досвіду того конкретного середовища, до якого людина належить.

Психічна адаптація — це процес взаємодії особистості з середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.

Прийшовши до школи, дитина увесь час адаптується: до товаришів, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня.

Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини. Для того, щоб школяр адаптувався до нових умов, він має знайти адекватні засоби і способи організації своєї поведінки: орієнтування в ситуації, одержання необхідної інформації, мотивація дотримання вимог, наявність здібностей і можливостей, уміння враховувати не тільки реалізацію своїх потреб, а й інтересів та потреб інших. Все це буде можливим лише за однієї умови — формування адаптивного освітнього процесу.

Адаптивна школа —

це школа для всіх учнів з різними рівнями здібностей; враховує можливості всіх учнів, орієнтована на задоволення їх різноманітних пізнавальних потреб та інтересів; забезпечує умови для їхнього життєвого самовизначення і самореалізації.

Адаптивність школи —

Це її здатність забезпечити для кожної дитини:

відкритість і дружній характер інформаційного, пізнавального, соціального середовища в школі; розмаїтість освітніх програм та узгоджених з ними освітніх технологій ; повноцінність емоційно — морального, інтелектуального, фізичного розвитку.

Концептуальні ідеї

ідея гуманітарно — культурологічного підходу; ідея особистісно — діяльнісного підходу; ідея діалогічного підходу; ідея рефлексивного підходу; ідея відкритості освітнього середовища школи, пріоритету позитивного зворотного зв’язку; ідея інтеграції змісту.

Функції адаптивної школи

Функція збереження і зміцнення здоров’я учнів Орієнтаційна функція Реабілітаційна функція Корекційна функція Стимулююча функція Пропедевтична функція

Формування образу «Я»

» Одним з важливих стимулів в освітньому процесі завжди була оцінка. Учень формується під впливом свого набору оцінок, який складається як з того, Що він реально отримує, так і з того, Про що він мріє. На цій основі у кожного школяра з’являється своє уявлення удачу і невдачі, високі і низькі досягнення, виробляється індивідуальна тактика добування результату. А це, у свою чергу, справляє Визначальний вплив на формування у дитини образу «Я»

І. С. Якиманська

Адаптивна система навчання виникла на основі аналізу тенденцій удосконалення навчального процесу під впливом дії новітніх психологічних теорій на формування творчого мислення вчителя. Особливо плідними з них є теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна та діяльнісний підхід до навчання А. А. Леонтьєва. В адаптивній системі навчання закладені дуже великі можливості використовувати все нове з максимальною віддачею. Відштовхуючись від нового, треба продовжувати творчий пошук, орієнтуючись на можливості адаптивної системи навчання.

Це і індивідуалізація навчання в умовах формування колективу, це й адаптація до індивідуальних особливостей учнів, і використання механізмів саморегуляції. Це й перехід до самоконтролю і взаємоконтролю при суцільному контролюванні результатів, безперервне управління всією самостійною роботою учнів за допомогою планування індивідуальної роботи

У роботі з учнями

Адаптація змісту і технологій навчання до психофізіологічних і індивідуально — особистісних особливостей учнів. Забезпечення реальної активності учня в навчальному процесі через розвиток навчально — інтелектуальних та творчих умінь і якостей, необхідних для життєвого та професійного самовизначення Розвиток експериментальних умінь і навичок учнів через науково — дослідницьку діяльність Своєчасне виявлення, підтримка та створення умов для навчання і розвитку обдарованих учнів Створення системи роботи із слабо встигаючими учнями

Для ефективної адаптації учнів до навчального процесу необхідно створити такі умови:

Індивідуальний підхід до учнів;

Розвиток і реалізація здібностей учнів;

Формування пізнавальної мотивації;

Формування цінностей та ідеалів.

У роботі з вчителями

Створення умов для професійного розвитку педагогів та їх мотивації до самоосвітньої діяльності, оволодіння інноваційними технологіями Створення умов для набуття кожним учителем умінь та навичок використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі; розробка науково — методичного забезпечення для ефективного впровадження ІКТ

Досягти цього можна організувавши роботу семінарів — практикумів, де розглядаються проблеми адаптаційного періоду, результати психологічних досліджень, даються рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу на клас загалом і на окремих учнів.

У процесі виховання особистість оволодіває певною системою цінностей, серед яких особливе місце посідають моральні. Їх засвоєння визначає ставлення людини до себе, до інших людей, виховує такі риси, як доброта, принциповість, толерантність, повага до іншої людини, почуття власної гідності, відповідальності. Важливе місце серед моральних цінностей посідає ставлення людини до праці, усвідомлення останньої як невичерпного джерела розвитку здібностей, волі, характеру, відповідальності.

У виховній роботі

Органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля Створення в школі морально — психологічного клімату поваги до освіченості та вихованості Розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залучення їх до різних видів діяльності Створення системи превентивного виховання Створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування самоосвіти та самовиховання Подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів Створення умов партнерства й співробітництва з батьками, «єдиного поля виховання»

Дирекція школи свою управлінську діяльність повинна зосередити на відпрацюванні моделі адаптивного управління, що дає змогу максимально реалізувати можливості кожного вчителя і учня.

У своїй управлінській діяльності дирекція школи повинна прагнути реалізувати принципи демократизації, гуманізації, орієнтації на інноваційні процеси, на формування творчої особистості, а також принципи справедливості, ініціативи, стабільності педагогічного колективу.

У роботі потрібно намагатись поєднувати класичні і оновлені підходи до управлінської діяльності, що і допоможе сформувати творчий колектив однодумців, залучити батьків і громадськість до розв’язання проблем школи. Нині в умовах реформування освіти для адміністрації школи важливо зуміти спланувати, системно вибудувати управлінську діяльність. Для цього потрібно знати, чого хочуть учні, вчителі, батьки й, зрештою, суспільство.

Мета школи — побудова адаптивної системи управління, яка передбачає орієнтацію на особистість: учня, педагога, батьків, співробітництво всіх учасників навчально — виховного процесу. Адже й сучасне управління освітою ставить завдання: орієнтуватися на особистість та тісне співробітництво всіх учасників педагогічного процесу, починаючи від керівника, вчителя, батька у становленні цієї особистості. Тому можна визначити такі завдання адаптивного управління:

В управлінській діяльності

Створення такої структури управління, яка б ураховувала адаптивний характер діяльності закладу, дозволяла б включити в управлінський процес представників усіх шкільних соціальних груп Здійснення постійного моніторингу показників роботи школи з метою вчасного коригування та прийняття управлінських рішень щодо вдосконалення діяльності Розширення сфери творчої співпраці з науковими установами, вищими навчальними закладами з метою сприяння творчій та науково — дослідницькій діяльності учнів, педагогів, керівників закладу

На сьогодні одним з пріоритетів модернізації освіти є профілізація старшої школи. Саме профільне навчання створює реальні умови побудови учнем власної освітньої траєкторії. Принципово важливо, щоб при цьому формувалися потрібні особистісні характеристики, бо за знаннями має стояти характер людини, її цілеспрямованість, воля, індивідуальна активність.

Враховуючи це, можна визначити загальну мету, яка окреслює головні напрями діяльності навчального закладу — створити умови для гармонійного розвитку кожної дитини, її самореалізації, здійснювати ефективну підготовку випускників школи до свідомого вибору професії, засвоєння програм вищої професійної школи.

Для її реалізації необхідне інформативне забезпечення, вчительський потенціал, підтриманий відповідною матеріально — технічною базою.

Учитель школи нового типу повинен бути не просто спеціалістом високого рівня, але й забезпечувати варіативність, особистісну і практичну орієнтацію освітнього процесу із введенням інтерактивних, діяльнісних компонентів, має вміти формувати здібності і компетентності, необхідні для продовження навчання у відповідній сфері професійної освіти. Реалізуючи ідею профілізації старшої школи та до профільної підготовки, виникає необхідність у розширенні сфери творчої співпраці з вищими навчальними закладами. Ця робота організовується на основі чинного законодавства — Закону України «Про освіту», Державної національної програми «Освіта», Законів України «Про загальну середню освіту», «Про інноваційну діяльність», «Положення про загальноосвітній навчальний заклад».

Зміст такої співпраці передбачає створення на основі взаємодії найоптимальніших соціальних та психолого — педагогічних, матеріальних, кадрових, режимних та організаційних умов для всебічного розвитку особистості.

У взаємодії школи з вищими навчальними закладами актуальні такі принципи:

Добровільність встановлення зв’язків ;

Рівноправність, партнерство, відсутність ієрархічної підлеглості;

Співробітництво, кооперація.

За допомогою спілкування школи і вузу можна досягти:

Обміну інформацією;

Налагодження дієвих інформаційних потоків;

Ресурсного обміну бібліотечними фондами, кадрами — це організація і проведення студентами і викладачами вищої школи творчих, розвиваючих заходів з професійної орієнтації учнів старшої ланки;

Залучення учнів до наукової роботи, пробудження інтересу до наукових досліджень, керівництво науково — дослідницькими роботами учнів — членів МАН;

Участь старшокласників у щорічних студентських наукових конференціях. Публікація кращих робіт учнів у щорічному студентському науковому альманаху;

Проведення щорічних олімпіад на базі вищих навчальних закладів для учнів 10 — 11 класів з базових дисциплін. Рекомендується організовувати таку співпрацю на основі угоди, яка складається з таких розділів:

1.Предмет договору

2.Обовязки сторін

3. Термін дії договору

4. Юридичні адреси сторін

Співпраця з вищими навчальними закладами дає можливість педагогічному колективу постійно модернізувати організацію навчально — виховного процесу, використовуючи сучасну досягнення науки і техніки, впроваджувати інформаційні технології навчання і виховання, що забезпечують створення організаційних, педагогічних, змістових умов для здійснення профільної та до профільної освіти школярів, їх самореалізації в процесі вибору профілю навчання.

Для чого ми будуємо чи перебудовуємо наші школи? Сьогодення вимагає від нас підготовки конкурентоспроможних випускників. Адаптованих до швидкозмінних вимог суспільства, особистості, котра оволодіває певною системою цінностей, людини з високими розумовими здібностями. Випускник школи повинен володіти комплексом різноманітних знань, навичок і особистісних якостей, що дадуть йому змогу стати висококваліфікованим фахівцем, самостійно приймати рішення, бути ініціативним, брати на себе відповідальність та ефективно взаємодіяти з оточенням.

Як допомогти йому пристосуватися до життя, почуватися спокійно і впевнено, як зберегти емоційне благополуччя?

Відповіді на ці питання і дає нам модель школи з адаптивним освітнім процесом.