В праці, тільки в праці справжнє щастя

Старовинна мудрість говорить, шо людина – творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя – це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя – це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, м. абуть, чи не найважливіше – це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум’я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя?

Відповідь може бути одна: в праці.

У свій

час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його “безнадійних вихованців, які вже встигли побувати “на дні” суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя.

Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: “Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді”.

І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній “Поемі про море”, де показано красу людини в праці.

Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: “Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті”.

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:

Усмішка в народу розцвітає. Кожен каже: й я свій труд несу! Відбудова! труд переростає у красу.

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здасться більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського . Автор впевнено говорить:

У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.




Основные художественные направления литературы эпохи просвещения.
Сейчас вы читаете: В праці, тільки в праці справжнє щастя