Не поспішайте кричати на дитину!
Багатьом знайомі історії, коли поведінка дитини різко та безпідставно змінюється в гіршу сторону. Проступки виходять за рамки звичних пустощів, які з роками стали вже рідними.
Тихоня, що досі грався в малорухливі спокійні творчі ігри, носиться цілими днями як заведений, перевтілюється в казкових персонажів, перестає озиватися на ім’я, придумує собі новий світ і живе в ньому. Відмінник, який добре вчиться по багатьох предметах, раптом втрачає інтерес до школи, прогулює заняття, стає нечупарою та грубіяном. Чемний оптиміст-підліток втягується
Турботливі батьки, для яких будь-які зміни, що відбуваються з дитино, не лишаються непоміченими, намагаються повернути гармонію внутрішнього світу дитини. Нажаль, часто допомога батьків зводиться лише до виховних заходів — «пряника» та «кнута», до спроб встановлення повного контролю над життям дитини. Якщо це не приносить очікуваного результату, конфлікт всередині родини наростає, в нього втягуються всі члени сім’ї. Клубок проблем стає таким, що розплутати його має силу лише спеціаліст.
Але
Для початку визначимося, що ми ведемо з вами розмову про виражені, грубі та довготривалі порушення в поведінці, а не про одиничні капризи, «свята неслухняності», дитячу впертість та гумор, тобто ситуації, з якими мають справу всі батьки.
Треба зрозуміти, що з однієї сторони дитина повністю самостійна особистість, що має свої права, бажання, потреби. С іншої, вона — не дорослий в мініатюрі! Необов’язково нестерпна поведінка дитини означає, що вона діє «на зло», навмисно ставить себе тираном родини чи намагається будь-якою ціною довести батьків до сказу.
Причини, що призводять до порушень в поведінці дитини дуже різноманітні. Неправильні підходи у вихованні, завищений рівень вимог, надмірне навчальне навантаження, прагнення до само затвердження та компенсації комплексів, — хіба ж лише наші діти мають за це відповідати? Діти тонко відчувають атмосферу в родині і подібним чином реагують на конфлікти батьків.
В більш серйозних випадках під маскою нестерпної поведінки ховаються відхилення від нормального психологічного розвитку чи психічні захворювання . Спадкові фактори , важка вагітність, порушення розвитку на першому році життя є фундаментом для появи проблем в дорослішому віці.
Дитячі психологи і психіатри ставляться до зовнішніх, безпричинних, дивних з точки зору не спеціаліста змінам в поведінці як до симптомів, верхівки айсберга, під якою може ховатися серйозна патологія. Якщо в поєднанні з проблемами поведінки є гіперактивність, втрата раніше надбаних навичок, енурез, кошмари, схильність до бродяжства, агресивність, то слід проконсультувати дитину в спеціаліста.
Для дитячого віку характерним є те, що порушення, які викликані різними причинами, проявляються практично однаково. Перш за все це помітно в поведінці. В дитсадковому віці це є підвищена тривога, заїкуватість, розстрої сну, апетиту.
В дошкільнят та учнів молодших класів частіше зустрічаються кошмари, втрата контактів з однолітками.
Нажаль, дані офіційної статистики психічного здоров’я наших дітей звучать жахливо. Вже у віці 3х років 9,6% дітей мають явну психічну патологію. Серед дошкільнят лише в 45% дітей відсутні ознаки порушення психологічного розвитку.
А серед учнів старших класів розповсюдженість порушень в психічній сфері досягає 70-80%; 48% юнаків признаються негідними до служби в армії, серед них чверть за психічною патологією.
Ми маємо розуміти, що сьогоднішні діти — це завтрашні дорослі. Визначити, що є причиною грубого порушення поведінки в дітей та підлітків може лише спеціаліст. Він точно скаже, де лежить корінь проблеми, дасть кваліфіковані поради, а у випадку необхідності допоможе.
Багато хто відкладає консультацію, вважаючи, що дитячі психотерапевти лікують виключно лікарськими препаратами, а робота з психологом буде непотрібною чи не принесе очікуваного результату. В більшості випадків ситуація може бути виправлена в найкоротші строки за допомогою величезного арсеналу нелікарських засобів: це багато чисельні методики індивідуальної та сімейної психотерапії, пошук та усунення факторів, що викликають порушення, лікувально-оздоровчі та фізкультурні заходи з нормалізацією режимних моментів, гомеопатія тощо.
Коли в дитини болить зуб, батьки біжать до стоматолога, коли дитина кашляє й чхає — до терапевта. За психологічних проблем, за тяжкої ситуації в родині, звернення за допомогою, як показує практика, відкладається. Безумовно, виною тому є недостатність соціальної реклами та загального рівня знань у сферах психічного здоров’я.
Так може перед тим, як кричати на своє чадо і з впертістю намагатися його перевиховати, слід задатися питанням, а чому ж ваша дитина погано поводиться?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)